Блог

Урок № 3

Тема. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Трагічна історія родини Федорчуків – новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства в повісті О. Кобилянської «Земля».

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору, його проблематику, новаторський характер; розвивати навички самостійного прочитання твору великого за обсягом, вміння виділяти головне, коментувати деталі твору, з’ясовувати проблеми; виховувати шанобливе ставлення до природи, людини праці, любов до художнього слова.

Хід уроку

I. Оргмомент

IІ. Актуалізація і корекція опорних знань

1.Перевірка домашнього завдання.

Бесіда за питаннями:

 1) Які проблеми піднімає О.Кобилянська в повісті «Земля»? Розкрити проблему авторитету й поваги в селі через відношення до землі.

2) Назвати прототипів Федорчуків та Рахіри Чункач. Розповісти про них.

3) Пояснити особливості сюжету і композиції даної повісті. Чи подібні були Івоніка Федорчук та Михайло? Чим відрізнявся від них Сава?

4) Розповісти біблійну легенду про Каїна та Авеля. Чому повторив гріх Каїна Сава Федорчук? Як наважився порушити заповідь «Не убий»?

ІІ. Оголошення теми, мети уроку

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу

1. Слово вчителя.

      Чи справді заздалегідь невідворотним був злочин і чи не можна було його відвернути? Саме такі думки тривожить кожного із нас після прочитання повісті «Земля». можна було б дати відповідь «Убив, бо хотів бути єдиним сином, одним єдиним спадкоємцем». Але чи справедливим буде таке однозначне твердження?

Давайте поміркуємо разом.

1. Михайло і Сава були неподібними ще з дитинства. У кого вдався старший син, а в кого молодший

2. За характером Сава стояв ближче до Maрійки. Чому ж не був ближчим її серцю? (Бо любити легше хорошу дитину, ніж неврівноважену).

3. Чи не було у характері Сави патології?

4. Коли вперше він вчинив тяжкий гріх? (Коли вкинув джмеля своєму  кривдникові за пазуху, а хлопчик від укусу помер). Як зреагувала Марійка на цей вчинок? Чому не покарала Саву? Порівняйте цей епізод з епізодом з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, ясла повні?", коли Чіпка виколупав намальованому на іконі Богові очі. Що в цих епізодах спільного?

5. Михайло був ідеалом для батьків. Його любили, ставили за взірець. Невже в нього не було негативних рис? Як він ставився до Рахіри? Чи мав право так ненавидіти й обмовляти свою двоюрідну сестру?

6. Неправильне виховання породило в Caви комплекс неповноцінності. Він шукав на стороні людини, яка його могла би зрозуміти, оскільки сім'я стала йому давно чужою. Чи правильний був вибір Сави? Чи любила його Рахіра?

7. Як ставилися брати один до одного? Як ви це розумієте?

8. Михайло покірно пішов до війська, хоч ненавидів муштру. Який вихід знайшов Сава, щоб не йти служити, хоч армія не була для нього такою страшною, як для Михайла? Заради кого чи заради чого збирався покалічитися молодший син Федорчуків?

9. Під час відсутності Михайла Сава полюбив працю на землі, щиро трудився. Чи хвалили його батьки? Чи були ним задоволені? Як ви думаєте, таке ставлення було щирим?

10. Закоханий Сава називав Рахіру «своєю княгинькою», заради неї готовий був піти на смерть. Чи так само палко і любив свою кохану Михайло?

11. Михайло говорив Анні, що може жити з нею в місті. але ж землю любив сильніше від нареченої. Чому старший Федорчуків син зволікав зі шлюбом: боявся осуду, що звів дівчину? переживав, що  батьки можуть його покарати за гріх тим, що не дадуть землі? був істотою слабохарактерною, вихованою в тепличних умовах?

12. Михайло поклявся Анні піти з батьком до міста, а по дорозі признатися старому, що хоче одружуватися з Анною. Як ви розцінюєте те, що в останню мить парубок змінив свої плани?

13. Сава вбив Михайла. Чи страждав від цього? Як саме?

14. Батько простив Саві злочин, мати не змогла. Сава не зумів простити батькам, що скотився до гріха через кривди, заподіяні ним, через те, що раніше любили тільки Михайла. Чиє становище трагічніше?

15. Марійка вигнала Михайлову покритку з байстрям. Івоніка пізніше дорікав за це жінці. А він сам щось зробив, щоб полегшити становище Анни відразу після смерті Михайла? А міг зробити? Усвідомлював, що треба щось зробити негайно?

16. Чому нема щастя в сім'ї Сави і Рахіри? Чому воно є у Петра і Анни, хоч Анна любить тільки Михайла, любить навіть після його смерті?

17. Що було причиною вбивства брата братом: земля? неврівноважений характер Сави? поведінка Михайла? неправильне виховання братів? підбурювання Сави Рахірою? батьки братів?

18. Чи був закономірним злочин у клубку тих конфліктів і протиріч, що склалися?

ІІІ. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжіть речення: «Я думаю, що…»

           ІV. Домашнє завдання

1) Підготувати цитатну характеристику образів Івоніки, Марійки, Михайла та Сави.

2) Скласти сюжетний ланцюжок 16 – 32 розділів.
Урок №4

Тема. Михайло і Сава – протилежні психологічні типи.  Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі в повісті О. Кобилянської «Земля».

 Мета: допомогти учням усвідомити майстерність письменниці у розкритті різних психологічних типів людей, у підняття «вічних проблем» і спробі їх вирішити; усвідомлювати вміння на основі аналізу твору характеризувати героїв; виховувати високі моральні якості учнів, формувати світлі ідеали.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: тексти повісті «Земля».

Епіграф до уроку:              …Бо ти на землі – людина.                                                                                                                            В.Симоненко

Хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчання учнів

1. Бесіда з елементами роздуму

• Як ставилися до землі брати (кожен окремо)
• Яким було відношення Федорчуків до синів?
• У чому гріхопадіння Сави?
• Чи можна якось випрадати Саву?
• Порівняйте кохання  Сави й Рахіри і Михайла й Анни.
• Довести тезу «Любов виникає з любові: коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю» (Г.Сковорода)

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

IV. Актуалізація опорних знань учнів

1. Літературний диктант

1. Про який час ідеться у творі О.Кобилянської «Земля» (ХІХ століття)
2. У якому краї відбуваються події твору; до якої держави належав цей край? (Буковина,Австро – Угорська імперія)
3. Чому Докія й Івоніка журилися на весілля в Парасинки? (Михайло мав іти до війська, а вони хотіли поєднати своїх дітей і землю).
4. Чому батьки були проти зв’язку Сави з Рахірою? (Двоюрідна сестра та погана репутація)
5. Як ставилися до Сави в сім’ї Рахіри? (Він відчував підтримку, нічого йому не забороняли)
6. Яким було ставлення матері та братів до Анни?(Забирали гроші, били, ображали)
7. Чому дівчати мало товаришували з Анною? (Для хлопців – бідна, а за дівчат була шляхетнішою)
8. Який недобрий знак бачила Анна щодо її з Михайлом кохання? (Марево у лісі)
9. Найгірша образа для Михайла в казармі. (Вилизувати сміття)
10. Чому Сава став на шлях розправи з братом і чому? (Рахіра, їй потрібна була земля, а не Сава)
11. Чому батько був впевнений втому, що саме Сава вбив Михайла? (Куля з їхньої рушниці)
12. Який символічний образ проходить через увесь твір? (Земля)

V.Опрацювання нового навчального матеріалу

1. Слово вчителя

        О. Кобилянська реалістично відобразила важке становище українського народу, уярмленого цісарською Австоро – Угорщиною, показала дрібновласницьку психологію, що спотворювала душі людей. Не дивлячись ні на що Івоніка Федорчук пам’ятав, що найвища цінність у житті кожного – все ж таки людина..

       В образі цього селянина втілено типові риси буковинського селянина з його мріями про власний шматок землі. Земля для нього – найбільша святиня. Всі свої мрії, добробут і надії на майбутнє він пов’язує з землею, яку любить понад усе, відчуває її рабом: «Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви». Все життя Івоніки — щоденна важка праця, яка надриває його сили. «А зрештою... пощо чоловік живе? Не на те, аби робив, Докійко, день і ніч тяжко робив?.. Я й моя Марійка — ми обоє доробилися її, оцими нашими руками доробилися її... Вона підпливала нашою кров'ю і нашим потом... як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!» Він хотів, щоб і його сини так же любили землю і всі сили віддавали їй.

Івоніка — добрий господар, порядна людина, ніжний і люблячий батько. Особливо любив він Михайла, що весь віддавався невсипущій праці на землі, був гордістю родини і прикладом для односельчан.

Тяжко горює батько, коли Михайла забирають до ненависної цісарської армії. Щоб врятувати сина від солдатчини, він позбувся найкращих волів. Але і це не допомогло.

З великою художньою силою письменниця відтворює ніжну батьківську любов, тугу, щоденне уболівання за сином, що мучився в касарні. Страждання Михайла, знущання з нього викликають у батька протест, готовність помститися нелюдам. Івоніка, що завжди корився своїй долі, схилявся перед панами, тепер виявляє обурення проти тих, що прирекли його дитину на муки: «Хто мав таке право?.. Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно...»

Старий Івоніка починає прозрівати й усвідомлювати безправне становище народу у тих умовах суспільного життя. Простого трудівника, що своєю працею годує цісарську вояччину, за людину не мають, собакою обзивають. «Крізь наші руки,— говорить він,— йде й білий хлібець, а як не соромно тим, що називають нас псами, той хлібець із наших рук побирати та їсти... вони делікатні та топчуть нас пусто та дурно, як землю, що годує їх». Одначе він безсилий полегшити муки сина. Найжорстокішим випробуванням для Івоніки була трагічна смерть Михайла, що сталася від руки меншого брата. Батько наче передчуває невблаганне горе, що насувалося на нього тієї страшної ночі: «Перед його душею станув чомусь Сава»

        Протягом усього твору письменниця психологічно готує читача до розгадки, хто ж убивця: «...Усе зойкало, зітхало, дехто ломив мовчки руки, а кожний вгадував і допитувався про вбивцю».

   Заглиблюючись у психологію героя, О. Кобилянська відображає трагедію батька біля вбитого сина. Батьківське серце відчуло, хто вбивця: брат на брата руку підняв. Івоніка розгадує навіть причину братовбивства: «За землю підняв Сава руку на свого брата: лише за землю!»

    З великим драматичним напруженням відтворює письменниця внутрішню боротьбу свого героя, який «відчув безвиразний страх і безвиразну любов. Страх і любов до живого, і любов і жаль за вмерлим». І він воліє зберегти родинну честь, якою дорожив понад усе, прагне врятувати єдиного сина Саву.

        Смерть Михайла підірвала віру Івоніки в силу землі. Над труною свого сина він сказав: «Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї. Ти ходив по ній, плекав її, а як виріс і став годний, вона отворила пащу й забрала тебе! Дурень був ти на ній, дурень...»

Болючі роздуми над причинами, що призвели до краху родину, переслідують його. Івоніка ніяк не може збагнути, що все лихо в приватній власності на землю, власності, яка призводила до родинних чвар, до братовбивства, руйнувала селянські родини в умовах капіталістичної дійсності. Письменниця теж не вказує шляхів визволення селянства з-під влади землі і поліпшення його становища. Та правдиве змалювання життя наштовхувало читача на думку, що причиною народного лиха є несправедливий лад.

Івоніка весь час постає перед читачем як людина сильної, залізної волі, він ніколи не втрачає рівноваги, завжди добрий, щирий, стриманий і чесний. Батько не дорікнув Саві за його злочин, проте кращої землі йому не дав, а записав її на сина Анни, коханої Михайла. Івоніка схвалює намір Анни й Петра віддати сина до школи. Той хлопець не буде вже прив'язуватись до землі, не підпаде під її владу. Вона йому лише допоможе здобути освіту і знайти місце у суспільному житті.

   Письменниця показує, що прості люди розуміють трагедію Івоніки. Односельчани догадувалися, хто вбив Михайла. Але із співчуття до батьківського горя ніхто .Не зважився виказати Саву: «Ніхто не хоче на свою душу брати каменя! Се ж прецінь, адіть, таке: брат забив брата; а тато — обом тато».

     Різко протилежний сільській масі, яка поділяє горе з родиною Івоніки, піп.

    У повісті зображено його моральну звироднілість, дикий побут, родинні чвари, велику жадобу до наживи. Пастер турбується, що «люди не вмирають» і він не має бажаного заробітку. Піп доходить до того, що передчасно витягає коштовний килим з-під труни і відсилає додому.

        Образ Марійки. Дружина Івоніки Марійка - живе втілення гіркої селянської долі, повсякденної виснажливої праці і жадоби мати землю. Подружжя Федорчуків чимало має спільних рис. Обоє вони релігійні, вірять у сили природи, в чаклування, пристрасно люблять своїх синів.

   Важка праця передчасно зістарила Марійку: «Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надала їй п'ятно старості». Марійка заощадлива, навіть скупувата, в усьому корилася своєму чоловікові. Особливо яскраво виражені в неї почуття материнської любові. Постійно побивається Марійка за Михайлом, якого відірвали від родини і господарської роботи і прирекли на поневіряння в солдатах. Її устами український народ проклинає війни, ненависну йому цісарську армію: «Ті, що його відібрали, бодай би ніколи не зазнали радості з своїх дітей! Ті, що придумали військо та се, щоби сини покидали родичів у найкращому віці, бодай би і в гробі не найшли супокою, а тих, що видумали війну, нехай бог скарає, нехай їх тяжко скарає! Землі нехай наїдяться і най подавляться, кров'ю най уп'ються, коли їм уже чого іншого замало на оцім світі».

Рахіра, що мітила в дружини Сави і підбивала його на злочини, була найтяжчим ворогом для Марійки. Вона на все готова, щоб не допустити Рахіри топтати їх землю, мозолями зароблену. Всі свої надії Марійка покладала на повернення Михайла з армії. Смерть старшого сина зруйнувала ці сподівання, нанесла невигойну рану її материнському серцю.                   

Та коли Анна прилюдно назвала Саву вбивцею Михайла, мати будь-що хоче врятувати меншого сина. «Вона не сміла його втратити. Ні за що в світі. Лучче сповнила би оцими своїми руками десять убивств, чим його втратити». І Марійка починає ненавидіти Анну.

Письменниця майстерно відтворила дрібновласницьку психологію своєї героїні, яка не може примиритися з тим, щоб Михайло, хазяйський син, міг кохатися з бідною наймичкою Анною. Вона жорстоко ображає дівчину, що посміла себе назвати нареченою покійного.

Сильно вражає нас картина останньої зустрічі Анни з Михайловою матір'ю, яка відмовилась прийняти внучка до себе на виховання. Лише після того, як збожеволіла Анна, Марійка усвідомлює свою провину перед сином і її починає мучити сумління, що з дитиною втратила вона й пам'ять по Михайлові. Почуття власності, прагнення до багатства засліпило Марійку і привело до непоправної помилки.

Зрештою, переконавшись, що Сава — братовбивця, Марійка відчула замість любові гарячу ненависть до нього.

3.Проблемні запитання та завдання.

• Доведіть, що Марійка та Івоніка – уособлення цінностей народної моралі.

(І група учнів)

• Які в цих людей недоліки, слабкості? (ІІ група учнів)

ІV. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів

Продовжте речення:

• «Зрозуміти психологію людини…»
• «З найбільшою виразністю, на мій погляд, виписаний у повісті образ…»
• «Найбільш цікавим є у творі образ…»
•  

           V. Домашнє завдання:

І група - Характеристика образів Марійки та Івоніки Федорчуків з використанням цитат

ІІ група – Виписати цитати до характеристики образів Михайла та Сави.

Урок №5

Тема. Сава і Рахіра – втілення духовної деградації.  Трагедія шляхетної, чутливої душі Анни в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя. Глибокий психологізм і символізм повісті О. Кобилянської «Земля».

Мета: охарактеризувати образ Рахіри, що втілює духовну деградацію в повісті О. Кобилянської «Земля» та образ Анни – шляхетної душі в жорстоких обставинах сільського життя кінця XIX століття; удосконалювати вміння на основі аналізу твору характеризувати героїв, визначати, яку роль відіграє кожен персонаж у розкритті ідеї; виховувати високі моральні якості учнів, формувати світлі ідеали.

Тип уроку: комбінований.

Епіграф: Змальовуючи психологію селянина, авторка буквально  пересипає твір образами – символами, передчуттями, замовляннями, містичними елементами, відтворюючи свідомість людини.

І. Баранова

Хід уроку

1. Оргмомент

II. Актуалізація опорних знань учнів

1.Рефлексія

Моє розуміння слова «земля».

2. Літературний диктант

1. Перші свої твори О. Кобилянська писала мовою                   (німецькою).

2. Повість «Земля» є зразком літературної течії               (символізму).

3. Словами « Вона погана волошка… Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або як у голодної собаки!» описана в повісті …. (Рахіра).

4. « Їй вічно все щось не в смак. Ходить, як та хмара, але на те не дивиться ніхто, ніхто її балакань не слухає. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала» - це характеристика ….   (Докії).

5. Звичку стріляти в птахів у повісті «Земля» мав …                          (Сава).

6. Тодорика Федорчук мріяв одружити Михайла з ….    (Парасинкою).

7. Для відтворення буковинського колориту О. Кобилянська в повісті «Земля» широко використала  слова, які називають ….   (діалектизмами).

8. Повість «Земля» О. Кобилянська присвятила ….                   (батькові).

9. За жанровим визначенням повість «Земля»         (соціально – психологічна).

10. Християнський мотив братовбивства в Біблії втілено в образах            

(Каїна й Авеля).

IV.Оголошення теми та мети уроку, зачитування епіграфа

V.Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя

        Кожна талановита книга залишає в душі й серці читача глибокий слід. Вона – як мудрий співбесідник, якого, буває, зустрічаємо в житті і ніби відразу він  стає тобі близьким. Коли приходить час розлучатися, душу огортає жаль. Та книга залишає в душі уважного читача зерна життєвої науки: так добре робити, а так – не можна, гріх.

    Можна з впевненістю говорити, що до таких літературних творів належить повість О. Кобилянської «Земля».

     У народі кажуть: земля дає все і забирає все; земля – наша годувальниця – мати; на чужій землі не доробиш хліба.

       Так селянин – хлібороб відобразив своє ставлення до землі, показав, яке значення вона має в його житті.

       На попередніх  уроках  ми з вами уже характеризували образи Михайла та Сави, Івоніки та Марійки. Сьогодні ми будемо говорити про Анну та Рахіру.

2. Бесіда з елементами дискусії. Робота з текстом

• Кажуть, що двох однакових людей і характерів не буває навіть в одній родині. Якими були Рахіра та Анна?
•  Ольга Кобилянська в своєму творі поєднала Анну з Михайлом, а Саву з Рахірою?  З чим це пов’язано?
• Порівняйте кохання Михайла й Анни, Сави та Рахіри.
• Рахіра – втілення духовної деградації. Чи так це?
• Образ Анни – це трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах сільського життя. Хто в цьому, на вашу думку, винен?

3. Робота над характеристикою образів за поданим планом

1. Ставлення героїнь до землі, до праці на ній.
2. Як ставлять односельці до Анни та Рахіри? Як оцінюють дії та вчинки?
3. Що для кожного персонажа було найвищою цінністю?
4. Які моральні принципи вони сповідували? У чому вбачали щастя?

4. Самостійна робота

Заповнення таблиці ( письмово )

5. Слово вчителя

        Рахіра – «лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, оглядаючи все, що впадало їй в очі, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». Злодійкувата, охоча до тютюну й горілки, «пуста» дівчина, вона однак прагне бути багачкою і господинею. Якби ж то Рахіра йшла до цього чесним шляхом. Але ні. Вона,  засліплена жадобою і злобою, одержима бажанням забагатіти, штовхає Саву на братовбивство, яке, на її думку, і дасть змогу заволодіти всіма батьківськими ґрунтами.

        Анна -  красива зовні і прекрасна душею бідна наймичка. Але в очах односельчан вона не має ціни: « Вона була убога, тому й не мала для них ніякої вартості. Не мала  ні землі, ні грошей», незважаючи на те, що уміла добре виконувати різну роботу та мала інтелігентну душу.

На відміну від Рахіри, кохання Анни до Михайла було щирим і ніжним, без сподівань на особисті матеріальні вигоди. Та не судилося щастя молодим. Не з’єдналися їх руки в танці на початку твору, не зійшлися молодята в шлюбі, не поєднали їх під вінцем. Трагедію шляхетної, чутливої душі спричинили жорстокі обставини тогочасного сільського життя.

        У шлюбі зі старим Петром Анна щаслива, хоч і любить Михайла навіть після його смерті. Вона має ціль у житті – виховати єдиного сина у високих школах, бо «нема йому що до землі прив’язуватись… вона не кожного щастям наділяє». Утім, саме плоди землі, яку дбайливо обробляють Анна й Петро, стають джерелом тих заощаджень, на  які сім’я колись учитиме свою дитину.

2. Закріплення вивченого матеріалу

Мікрофон

Наділіть однією позитивною і однією негативною рисою характеру кожну з героїнь.

3.  Підсумок уроку.

1Робота над епіграфом до уроку.

2.Оцінювання навчальних досягнень учнів.

IV.Домашнє завдання

Прочитати повість Ольги Кобилянської «Людина». Підібрати цитати до характеристики образу героїв.